Сучасна українська мова: Морфологія - Пискач Ольга 2022

Іменник
§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності

«Іменником називається частина мови, яка позначає предмет і виражає це узагальнене значення за допомогою граматичних категорій роду, числа і відмінка»¹ . На нашу думку, більш вдалим є визначення іменника, вміщене у підручнику М.А.Жовтобрюха, Б.М.Кулика: «Іменником називається частина мови, яка має значення предметності, вираженої в категоріях роду, числа, відмінка»². І.І.Матвіяс вважає, що «іменник — це частина мови з лексико-граматичним значенням, яке виражається самостійними категоріями роду, числа, відмінка і відповідними їм синтаксичними функціями»³.

Термін іменник уперше засвідчується в працях О.Огоновського «Граматика руского языка для шкOлъ середнихъ» (1889) і О.Партицького «Граматика руского языка для ужитку въ школахъ народныхъ» (1889), хоча деякі автори й далі вживали в тому ж значенні имя существительне, сущникъ (І.Верхратський. Про говір галицьких лемків, 1902), ім’я самостійне, ім’я суще (А.Кримський. Украинская грамматика, 1907), речівник, ймення річеве (Є.Тимченко. Українська граматика, 1907), ймення предметне (І.Нечуй-Левицький. Граматика українського язика, 1913), речівник (Г.Сабалдир і М.Грунський. Українська мова в трудовій школі, 1926)⁴.

На думку дослідників, значення предметності слугує тим семантичним засобом, за допомогою якого з назви одиничної речі виникає узагальнене позначення цілого класу однорідних речей або вираження абстрактного поняття⁵. Категоріальне значення предметності потребує докладнішого з’ясування. «Відомо, що тільки частина іменників називає субстанції, яким у реальній дійсності відповідають такі найрізноманітніші конкретні предмети, як речі щоденного побуту, знаряддя і продукти виробництва, речовини і матеріали, істоти, об’єкти природного середовища»⁶. Усі зазначені групи іменників, перелік яких можна продовжити, функціонують як назви матеріальних предметів. Однак предметність матеріального світу не збігається з предметністю у власне лінгвістичному розумінні. Значення предметності мають також іменники, що виражають опредмечені ознаки, процеси, дії, явища (блакить, зелень, хвилювання, біг, кохання і т.д.). Значення предметності цих іменників підтримується незалежними граматичними значеннями роду, числа і відмінка, яким належить головна роль у забезпеченні власне мовного опредмечення непредметних за своєю об’єктивною суттю явищ.

Іменникам властиві граматичні категорії роду, числа і відмінка, а також лексико-граматичні категорії (власні/загальні, конкретні/абстрактні, предметні/речовинні, збірні, живі/неживі (назви істот/неістот). У реченні іменники можуть виступати у ролі підмета, складеного іменного присудка, неузгодженого означення, додатка (як прямого, так і непрямого), обставини (місця, часу, причини, мети, допустовості, умови, зрідка способу дії). Наприклад: Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани... Тут ллються пахощі густі, Там гнуться верби п’яні (Олександр Олесь) (підмет); Я — син народу, що вгору йде (І.Франко) (присудок); І схилилася стареча Голова гудця на груди — Там, де пустка замість серця, Порятунку вже не буде! (Микола Вороний) (означення); Я вибрала долю собі сама (Л.Костенко) (додаток); Через тії очі нежонатий ходжу (народна пісня) (обставина).

¹ Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. — [2-ге вид., перероб. і допов.] — К. : Вища шк., 1997. — С. 320.

² Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. — К. : Рад. шк., 1982. —. С. 192.

³ Матвіяс І. Г. Іменник в українській мові / І. Г. Матвіяс. — К. : Рад. шк., 1974. — С. 5.

⁴ Жовтобрюх М. А. Система частин мови в українській лінгвістичній традиції / М. А. Жовтобрюх // Мовознавство. — 1993. — №3. — С. 10.

⁵ Вихованець І. Р. Частини мови в семантико—граматичному аспекті / І. Р. Вихованець. — К., 1988. — С. 48.

⁶ Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. — [2-ге вид., перероб. і допов.] — К. : Вища шк., 1997. — С. 320.