Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

СПОСОБИ ПЕРЕДАЧІ ЧУЖОГО МОВЛЕННЯ

Цитата як різновид прямої мови

Цитатою називаємо дослівний (точний) уривок із чийого-небудь висловлювання, тексту, що наводиться для підтвердження чи пояснення своїх думок.

Цитату на письмі зазвичай виділяють лапками.

• Якщо цитата супроводжується словами автора, то використовують ті ж розділові знаки, що й при прямій мові: Та й поранений Остап не втрачає надії на порятунок: «Він не хоче вмирати, він хоче жити... Йому ще хочеться глянути на сонце, побачити світ Божий, людей, обняти Соломію...»

• Якщо цитата виступає частиною речення, то вона починається з малої букви: Т. Шевченко закликав, «щоб усі слов'яни стали добрими братами».

• Якщо цитата наводиться не повністю, то на місці пропущених слів ставимо три крапки: Кобзар тужив за рідним краєм і просив брата Микиту писати листи рідною мовою: «Будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому...»

• Якщо після цитати подаємо покликання на автора, то беремо його в дужки: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь» (Т. Шевченко).

• Якщо покликання на автора або джерело цитати стоїть не безпосередньо за нею, а на рядок нижче, то цитату в лапки не беремо:

Прислухайтесь, як океан співає —

Народ говорить. (М. Рильський)

• Якщо цитата є віршованим текстом, то її не беремо в лапки, якщо вона й слова автора знаходяться на окремих рядках:

Яке це щастя - в радощах земних

Трудів і днів спивати кубок повний! —

писав М. Рильський у вірші «Труди і дні».

• Якщо цитатою починається речення, а слова автора ідуть після неї, то перше слово цитати пишемо з великої літери навіть тоді, коли в цитованому джерелі воно пишеться з малої літери:

«...Неминайте ані титли, ніже тії коми», - зазначав Т. Шевченко.