Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Синтаксис

Стилі мовлення

Мовний стиль - це сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

Функціональний стиль - це різновид мовлення, який використовується для здійснення спілкування, повідомлення та впливу.

В українській мові функціонують п’ять стилів: художній, науковий, публіцистичний, розмовний, офіційно-діловий. Вони не існують відособлено й часто переплітаються, кожен з них містить елементи іншого.

Розмовний стиль

Основна функція - функція спілкування, обміну думками між двома чи кількома мовцями. Використовується в бесідах і в художньому етилі.

Має своєрідні мовні особливості:

1) широко використовуються розмовні, просторічні слова: попоїсти, походеньки, гепнути, реі'отати, чмокнути, ляпнути;

2) уживаються експресивні та емоційно забарвлені слова й звороти: дівчинонька, бабище, здоровенний, варити воду, баньки вивалити;

3) уживаються діалектизми й жаргонізми: вуйко, цебро, бусол, барахло, файно, лайдак;

4) використовуються неповні, обірвані речення, слова-речення; інтонація дуже різноманітна.

Наприклад: - Стійте, стійте! Дайте мені роздивитися вас гарненько, - казав далі він, повертаючи їх: - Які ж довгі на вас свитки! Оце свитки! Таких свиток ще й на світі не було. А побіжи котрий-небудь з вас! Я подивлюся, чи не гупнеться він на землю, заплутавшись у поли.

Науковий стиль

Основна функція - функція вираження наукової думки й повідомлення, яка полягає в доведенні теорій, обґрунтуванні гіпотез, дослідженні, класифікації, поясненні явищ тощо. Оперує родовими (широкими) і видовими (вузькими) поняттями: дерево - ялина, бук, граб, вишня. Поняття розкриваються у визначенні, яке будується за певною схемою: визначення = = родове поняття + видова ознака. Наприклад: префікс - це значуща частина слова (родове поняття), яка стоїть перед коренем і служить для утворення слів або їх форм (видова ознака).

Для наукового стилю характерне широке використання наукової термінології.

Термін - це слово або сполучення слів, що є назвою спеціального поняття певної галузі науки, виробництва (синтаксис, біном, похідна, лужні метали, меридіан тощо).

Для наукового стилю характерне також уживання великої кількості абстрактних і запозичених слів.

Тут наявні складні синтаксичні конструкції, поширені речення, логічність і послідовність викладу думки.

Має кілька різновидів: власне науковий, науково-популярний, науково- публіцистичний, нaуково-навчальний, виробничо-професійний.

Наприклад: Клітина - це структурна одиниця живих організмів, що являє собою певним чином диференційовану ділянку цитоплазми, оточену клітинною мембраною. Функціонально клітина є основною одиницею життєдіяльності організмів.

Публіцистичний стиль

Основна функція - діяння, вплив. Найбільш уживаний серед інших стилів. Послужив для творення слова публіцистика - особливого жанру в літературі, який висвітлює актуальні питання суспільного життя людей.

Публіцистичний стиль забезпечує різні потреби суспільства, пов’язані з політикою, адміністративною й господарською діяльністю. Відзначається пропагандистським характером й активним упливом на читача і слухача.

Широко використовує суспільно-політичну лексику, політичні гасла, урочисті фрази, риторичні запитання, засоби сатири й гумору. Можливо використання штампів.

Наприклад: Рідна мова - це найособистіша й найглибша сфера обстоювання особистого «я», коли воно є, своєї особистої і національної гідності. Та річ не тільки в цьому. Річ і в об’єктивній природності, необхідності, доцільності рідних мов та мовного розмаїття в багатонаціональному світі, річ в об’єктивній цінності їх для картини світу, річ у тому, що з умиранням усякої, а особливо розвиненої національної мови, людство назавжди втрачає одну із сторінок своєї духовної історії, стає біднішим і несправедливим.

Офіційно-діловий стиль

Основна функція - повідомлення. Обслуговує адміністративно-господарську діяльність, законодавство та інші ділянки життя, пов’язані з діловодством, звітністю та документацією. Відзначається безособовістю, стереотипністю, відсутністю емоційного забарвлення, конкретністю змісту та абстрактністю засобів вираження.

Найголовніша ознака - офіційність. Широко користується певною термінологією та специфічними синтаксичними конструкціями, зокрема кліше, сталими формулами, закріпленими за певними ситуаціями: згідно з розпорядженням, на підставі наказу, до заяви додаю, рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає, з оригіналом згідно, складено й завірено у двох примірниках, вжити заходів, визнати за можливе, звернутися із заявою, надати слово, оголосити подяку, накласти резолюцію тощо. Будова текстів цього стилю має певні особливості: для чіткої організації їх ділять на параграфи, пункти, підпункти. Переважають прості речення з однорідними членами (по кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі тощо). Використовуються вставні слова типу: по-перше, подруге, безособові речення.

Основним видом офіційно-ділового стилю є документ.

Документ (лат. доказ) - це засіб закріплення на папері інформації про факти, події, явища й про діяльність людини. Документи бувають текстові й цифрові. Папери різних видів мають відповідну форму, стандарт. Кожний документ має окремі елементи, які називаються реквізитами (зображення герба держави, найменування міністерств і відомств, найменування установи, організації чи відомства, гриф затвердження, місце складання або видання, текст, підпис тощо). Сукупність розміщених у певній послідовності реквізитів називається формуляром.

Найпоширеніші види документів: акт, заява, протокол, автобіографія, характеристика, анкета, наказ, договір, довідка, доручення, звіт, лист, постанова.

Документи ще називаються діловими паперами.

Наприклад:

Розписка - це письмовий документ, який підтверджує дію, яка вже здійснилася (як правило, одержання грошей чи матеріальних цінностей). Складається в довільній формі. Основні реквізити:

1) посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, що дає розписку;

2) посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, якій дають розписку;

3) у чому видано розписку (точне найменування матеріальних цінностей, предметів, суми грошей);

4) дата і підпис того, хто дає розписку.

Якщо передається сума грошей, у розписці зазначають адресу, дані паспорта того, хто бере гроші. Грошова сума вказується словами, у дужках дублюється цифрою. Може бути нотаріально завірена. Складається тільки в одному примірнику, виправлення неприпустимі.

Розписка

Я, головний інженер заводу «Більшовик», Іваненко Семен Андрійович, отримав від старшого економіста заводу Марченко Тамари Петрівни гроші в сумі 12000 (дванадцяти тисяч) гривень. Зобов’язуюсь повернути всю суму до 20.04.2007 р.

Домашня адреса: Київ, вул. Щербакова, 36, кв. 99. Паспорт серія СН 365667, виданий Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 10 квітня 2001 року.

24 листопада 2012 року        (підпис)

Художній стиль

Основна функція - вплив. Найістотніша риса - образність, що досягається вживанням особливих мовних засобів, які служать для створення художнього образу.

Може користуватися прийомами й засобами інших стилів. Часто виходить за межі не тільки інших стилів, а й літературної мови, бо включає в себе й позалітературні мовні засоби (діалектизми, жаргонізми).

Основна форма мовлення писемна. Стиль має досить широку жанрову розмаїтість - поезія, проза, драматургія (художня література), усна народна творчість.

У текстах цього стилю широко використовуються синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, слова в переносному значенні, тропи - епітети, метафори, порівняння тощо.

У художньому стилі використовуються різні типи мовлення.

Образ автора є однією з важливих категорій стилю. Саме його індивідуальність, світоглядна позиція й ставлення до навколишньої дійсності є визначальними в доборі та організації мовних засобів.

Наприклад: Поля вже спали, але й вони, залиті жовтою і водночас ледь- ледь голубуватою повінню, ніби усміхалися крізь сон. У повітрі немов плавав найперший вербовий пилок, той, коли дерево ще не одцвітає, а лише починає цвісти, й од його пилку, здавалось, повітря має пригірклий вербовий смак, й гусне воно від нього, й пахне. Праворуч у темряві причаївся ліс, низько припав, розпластавшись над самою землею, а між дорогою і лісом слалась лісова низинка, на якій ген-ген вгадувалось чорне око озерця. Ліворуч позавмирали горби... (Є.Гуцало.)

Стиль

Жанр

Сфера

функціонування

Форма

реалізації

Мовні особливості

розмовний


побутові

відносини

діалог

побутова лексика, фразеологізм, емоційно забарвлена лексика, просторічні слова, діалектизми, звертання, вставні конструкції, неповні речення, вигуки

науковий

дисертація, стаття, підручник, лекція, рецензія

наука,

техніка,

освіта

монолог

терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції, повні речення, логічність, точність, послідовність, обґрунтованість

публіцистичний

стаття, виступ, дискусія, нарис, фейлетон

суспільно- політична сфера, громадське життя

монолог

(діалог)

суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання і вигуки, повтори, іронія, сарказм, захоплення, пристрасть

офіційно-

діловий

оголошення, доручення, наказ, звіт, протокол, закон

офіційно- ділові стосунки

монолог

(діалог)

стилістично нейтральна лексика, канцеляризми, стислість і точність викладу, відсутність слів у переносному значенні, складні синтаксичні конструкції

художній

епос, лірика, драма

художня

література

монолог

усі мовні засоби і широке використання слів у переносному значенні





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.