Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Синтаксис

Стилі мовлення

Мовний стиль - це сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

Функціональний стиль - це різновид мовлення, який використовується для здійснення спілкування, повідомлення та впливу.

В українській мові функціонують п’ять стилів: художній, науковий, публіцистичний, розмовний, офіційно-діловий. Вони не існують відособлено й часто переплітаються, кожен з них містить елементи іншого.

Розмовний стиль

Основна функція - функція спілкування, обміну думками між двома чи кількома мовцями. Використовується в бесідах і в художньому етилі.

Має своєрідні мовні особливості:

1) широко використовуються розмовні, просторічні слова: попоїсти, походеньки, гепнути, реі'отати, чмокнути, ляпнути;

2) уживаються експресивні та емоційно забарвлені слова й звороти: дівчинонька, бабище, здоровенний, варити воду, баньки вивалити;

3) уживаються діалектизми й жаргонізми: вуйко, цебро, бусол, барахло, файно, лайдак;

4) використовуються неповні, обірвані речення, слова-речення; інтонація дуже різноманітна.

Наприклад: - Стійте, стійте! Дайте мені роздивитися вас гарненько, - казав далі він, повертаючи їх: - Які ж довгі на вас свитки! Оце свитки! Таких свиток ще й на світі не було. А побіжи котрий-небудь з вас! Я подивлюся, чи не гупнеться він на землю, заплутавшись у поли.

Науковий стиль

Основна функція - функція вираження наукової думки й повідомлення, яка полягає в доведенні теорій, обґрунтуванні гіпотез, дослідженні, класифікації, поясненні явищ тощо. Оперує родовими (широкими) і видовими (вузькими) поняттями: дерево - ялина, бук, граб, вишня. Поняття розкриваються у визначенні, яке будується за певною схемою: визначення = = родове поняття + видова ознака. Наприклад: префікс - це значуща частина слова (родове поняття), яка стоїть перед коренем і служить для утворення слів або їх форм (видова ознака).

Для наукового стилю характерне широке використання наукової термінології.

Термін - це слово або сполучення слів, що є назвою спеціального поняття певної галузі науки, виробництва (синтаксис, біном, похідна, лужні метали, меридіан тощо).

Для наукового стилю характерне також уживання великої кількості абстрактних і запозичених слів.

Тут наявні складні синтаксичні конструкції, поширені речення, логічність і послідовність викладу думки.

Має кілька різновидів: власне науковий, науково-популярний, науково- публіцистичний, нaуково-навчальний, виробничо-професійний.

Наприклад: Клітина - це структурна одиниця живих організмів, що являє собою певним чином диференційовану ділянку цитоплазми, оточену клітинною мембраною. Функціонально клітина є основною одиницею життєдіяльності організмів.

Публіцистичний стиль

Основна функція - діяння, вплив. Найбільш уживаний серед інших стилів. Послужив для творення слова публіцистика - особливого жанру в літературі, який висвітлює актуальні питання суспільного життя людей.

Публіцистичний стиль забезпечує різні потреби суспільства, пов’язані з політикою, адміністративною й господарською діяльністю. Відзначається пропагандистським характером й активним упливом на читача і слухача.

Широко використовує суспільно-політичну лексику, політичні гасла, урочисті фрази, риторичні запитання, засоби сатири й гумору. Можливо використання штампів.

Наприклад: Рідна мова - це найособистіша й найглибша сфера обстоювання особистого «я», коли воно є, своєї особистої і національної гідності. Та річ не тільки в цьому. Річ і в об’єктивній природності, необхідності, доцільності рідних мов та мовного розмаїття в багатонаціональному світі, річ в об’єктивній цінності їх для картини світу, річ у тому, що з умиранням усякої, а особливо розвиненої національної мови, людство назавжди втрачає одну із сторінок своєї духовної історії, стає біднішим і несправедливим.

Офіційно-діловий стиль

Основна функція - повідомлення. Обслуговує адміністративно-господарську діяльність, законодавство та інші ділянки життя, пов’язані з діловодством, звітністю та документацією. Відзначається безособовістю, стереотипністю, відсутністю емоційного забарвлення, конкретністю змісту та абстрактністю засобів вираження.

Найголовніша ознака - офіційність. Широко користується певною термінологією та специфічними синтаксичними конструкціями, зокрема кліше, сталими формулами, закріпленими за певними ситуаціями: згідно з розпорядженням, на підставі наказу, до заяви додаю, рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає, з оригіналом згідно, складено й завірено у двох примірниках, вжити заходів, визнати за можливе, звернутися із заявою, надати слово, оголосити подяку, накласти резолюцію тощо. Будова текстів цього стилю має певні особливості: для чіткої організації їх ділять на параграфи, пункти, підпункти. Переважають прості речення з однорідними членами (по кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі тощо). Використовуються вставні слова типу: по-перше, подруге, безособові речення.

Основним видом офіційно-ділового стилю є документ.

Документ (лат. доказ) - це засіб закріплення на папері інформації про факти, події, явища й про діяльність людини. Документи бувають текстові й цифрові. Папери різних видів мають відповідну форму, стандарт. Кожний документ має окремі елементи, які називаються реквізитами (зображення герба держави, найменування міністерств і відомств, найменування установи, організації чи відомства, гриф затвердження, місце складання або видання, текст, підпис тощо). Сукупність розміщених у певній послідовності реквізитів називається формуляром.

Найпоширеніші види документів: акт, заява, протокол, автобіографія, характеристика, анкета, наказ, договір, довідка, доручення, звіт, лист, постанова.

Документи ще називаються діловими паперами.

Наприклад:

Розписка - це письмовий документ, який підтверджує дію, яка вже здійснилася (як правило, одержання грошей чи матеріальних цінностей). Складається в довільній формі. Основні реквізити:

1) посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, що дає розписку;

2) посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, якій дають розписку;

3) у чому видано розписку (точне найменування матеріальних цінностей, предметів, суми грошей);

4) дата і підпис того, хто дає розписку.

Якщо передається сума грошей, у розписці зазначають адресу, дані паспорта того, хто бере гроші. Грошова сума вказується словами, у дужках дублюється цифрою. Може бути нотаріально завірена. Складається тільки в одному примірнику, виправлення неприпустимі.

Розписка

Я, головний інженер заводу «Більшовик», Іваненко Семен Андрійович, отримав від старшого економіста заводу Марченко Тамари Петрівни гроші в сумі 12000 (дванадцяти тисяч) гривень. Зобов’язуюсь повернути всю суму до 20.04.2007 р.

Домашня адреса: Київ, вул. Щербакова, 36, кв. 99. Паспорт серія СН 365667, виданий Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 10 квітня 2001 року.

24 листопада 2012 року        (підпис)

Художній стиль

Основна функція - вплив. Найістотніша риса - образність, що досягається вживанням особливих мовних засобів, які служать для створення художнього образу.

Може користуватися прийомами й засобами інших стилів. Часто виходить за межі не тільки інших стилів, а й літературної мови, бо включає в себе й позалітературні мовні засоби (діалектизми, жаргонізми).

Основна форма мовлення писемна. Стиль має досить широку жанрову розмаїтість - поезія, проза, драматургія (художня література), усна народна творчість.

У текстах цього стилю широко використовуються синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, слова в переносному значенні, тропи - епітети, метафори, порівняння тощо.

У художньому стилі використовуються різні типи мовлення.

Образ автора є однією з важливих категорій стилю. Саме його індивідуальність, світоглядна позиція й ставлення до навколишньої дійсності є визначальними в доборі та організації мовних засобів.

Наприклад: Поля вже спали, але й вони, залиті жовтою і водночас ледь- ледь голубуватою повінню, ніби усміхалися крізь сон. У повітрі немов плавав найперший вербовий пилок, той, коли дерево ще не одцвітає, а лише починає цвісти, й од його пилку, здавалось, повітря має пригірклий вербовий смак, й гусне воно від нього, й пахне. Праворуч у темряві причаївся ліс, низько припав, розпластавшись над самою землею, а між дорогою і лісом слалась лісова низинка, на якій ген-ген вгадувалось чорне око озерця. Ліворуч позавмирали горби... (Є.Гуцало.)