Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Синтаксис

Текст. Його основні ознаки

Текст (від лат. textum - зв’язок, побудова) - це висловлювання, яке складається з кількох речень, що мають певну змістову й структурну завершеність. Функція кожного тексту - передати інформацію. Більшість текстів складається з певної кількості пов’язаних між собою речень. Іноді текст може складатися з одного речення: прислів’я, коломийки, крилаті вислови. Наприклад: Улітку один тиждень рік годує. Ми працю любимо, що в творчість перейшла. Заспіваймо коломийку, нащо так сидіти, коломийку у нас люблять і старі, і діти.

Текст - це сукупність речень, що пов’язані між собою за змістом і мовними засобами. У кожному наступному реченні використовується попередня інформація, що й становить змістовий зв’язок між частинами тексту.

До засобів, що забезпечують єдність змісту тексту, належить лексичний повтор, займенники й прислівники (хлопець - він, за лісом - там), синоніми (сильний, дужий, міцний), близькі за змістом слова (учительська - кімната для учителів, учнівський зошит — зошит учня), контекстні синоніми (Т.Шевченко - поет, Кобзар), родові й видові назви (яблуня - дерево), метафори (талант - Божа іскра), до цих же засобів належать протилежні за значенням слова, відповідність часово-видових форм, питальні риторичні речення тощо. Засобом вираження логічних відношень між частинами тексту служать вставні слова, що вказують на послідовність викладу думок (по- перше, отже, таким чином), називні речення, сполучники тощо.

Внутрішня будова тексту включає в себе поняття теми й смислу (ідеї).

Тема - це те, про що говориться у тексті, його зміст. Тема може членуватися на підтеми й мікротеми. Частиною тексту, у якій розкривається зміст підтеми, є абзац. Підтеми визначають у процесі складання простого плану (кожна підтема відповідає пункту простого плану). Мікротема - це те, що співпадає з підпунктом складного плану.

Смисл (ідея) - це основна думка, заради якої твориться текст. Наприклад: Степ уже вбирався у вечорову просинь. Спершу вона, як вода, вступила у видолинки, стала у полинових кущах та побіля них, а далечінь була вже вся синя. Над нею ген-ген крайнеба червоніла сонячна заграва та вітерець ледве чутно дихав (Гр. Тютюнник). Речення цього тексту об’єднані темою, яка може бути виражена у заголовку «Вечір у степу». Однак однієї теми дуже мало, бо про вечірній степ можна висловлювати різні думки, що будуть мало пов’язані мін: собою. У цьому випадку речення об’єднані однією думкою: показати красу вечірнього степу.

Зміст тексту може виражатися в усній або писемній формі. Виділяють два основні види тексту - монологічний (продукт одного інформанта) і діалогічний (продукт кількох інформантів-співбесідників).

Отже, найважливішими ознаками тексту є:

1) наявність певної кількості речень;

2) наявність теми й основної думки висловлювання;

3) змістовий і граматичний зв’язок між реченнями;

4) послідовність викладу;

5) логічна повнота й завершеність викладу.

Будова тексту

Текст складається з речень, речення - зі словосполучень, словосполучення - зі слів, слова - з морфем, морфеми - зі звуків. Звук є найменшою неподільною мовною одиницею. Таке членування відображає зовнішню будову тексту.

Група речень, що об’єднуються тісним змістовим та синтаксичним зв’язком, називається складним синтаксичним цілим (ССЦ). ССЦ є проміжною ланкою між текстом і реченням. ССЦ може виступати частиною тексту, а може існувати самостійно (як твір-мініатюра). В окремих випадках ССЦ може дорівнювати одному реченню. Речення, що входять до ССЦ, обов’язково об’єднані однією мікротемою.

Між ССЦ і абзацом тотожності немає. У тексті ССЦ може бути частиною абзацу або складатися з кількох абзаців. Часто ССЦ і абзац співпадають, але це характерно для текстів інформативного характеру, які позбавлені емоційності.

Значний за обсягом текст складається з кількох чи багатьох складних синтаксичних цілих, що виділяються в окремі абзаци, і окремих речень.

ССЦ за будовою складається з трьох частин: зачину, основної частини й кінцівки. У зачині викладена ключова думка висловлювання. Основна частина складається з кількох речень, пов’язаних із зачином, без якого вони можуть бути незрозумілі. Кінцівка - це висновок, який підводить підсумок усьому вищесказаному. Вона часто починається словами отже, нарешті, таким чином, одним словом тощо.

Основними елементами тексту є дане й нове, з яких складається кожне речення.

«Дане» служить для зв’язку речень. У ньому повторюється частина попереднього речення.

«Нове» в реченні містить основне повідомлення й виділяється логічним наголосом. У спокійному монологічному мовленні «нове» зазвичай знаходиться наприкінці речення.

У тексті може бути використаний послідовний («ланцюговий») і паралельний зв’язок.

При послідовному зв’язку речень «даним» наступного речення стає «нове» попереднього. Ланцюговий зв’язок подібний до зв’язку послідовної підрядності у складнопідрядних реченнях. Послідовний зв’язок використовується в усіх стилях мовлення. Він допомагає уникнути невиправданого повторення слів. Повтор слів при послідовному зв’язку широко використовується унауковому й діловому мовленні, чим забезпечується точність. Наприклад: Правильно і чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників або вчителів- мовників, це - не тільки ознака, а й обв’язок кожної культурної людини. Культурними в нас мусять бути всі, незалежно від того, працює людина розумово чи фізично (Б.Антоненко-Давидович.)

Паралельний зв’язок полягає в тому, що речення зіставляються чи протиставляються. Вони рівноправні, часто однотипні за будовою. При паралельному зв’язку розвиток думки йде через зіставлення ознак, що приписуються спільному предмету висловлювання. Наприклад: До чого ж гарно й весело було в нашому городі! Ото як вийти з сіней та подивитись навколо - геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвіте весною! А що робилося на початку літа - огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамовна мати (О.Довженко.)

Крім цього, текст може бути організований за допомогою певних прийомів:

1) прийом контрасту (якщо в тексті щось протиставляється);

2) прийом рамки (перше й останнє речення одне й те ж, хоч мають різний смисл);

3) прийом дилеми (демонструється протиставлення й дається можливість вибору одного з двох положень - або...або).

Речення в тексті можуть пов’язуватися за допомогою таких мовних засобів, як:

1) лексичний повтор;

2) займенники, прислівники;

3) синоніми або контекстуальні синоніми;

4) вставні слова;

5) сполучники.

Залежно від змісту і будови текст та його частини діляться на три смислові типи: розповідь, опис, роздум (міркування). Кожний з них має свою будову.

Розповідь — це повідомлення про якісь події, що розгортаються в часі. Загальна схема розповіді: експозиція, зав’язка, розгортання подій, кульмінація, розв’язка. Для цього типу мовлення характерний послідовний розвиток подій, уведення описів, роздумів, діалогів. Має такі різновиди: власне розповідь (оповідання), повідомлення, відповідь, перелік, найменування, оголошення.

Опис - це висловлювання про певні ознаки, властивості предмета чи явища. Загальна схема опису: певна послідовність загальних і часткових ознак, що відображають предмет висловлювання. Описи наукового й ділового стилів відзначається повнотою й докладністю. У художньому стилі повнота охоплення об’єкта не обов’язкова.

Описи діляться на пейзажні, портретні, описи інтер’єру, характеристики людини, явищ.

Роздум - це висловлювання про причини якостей, ознак, подій. Загальна схема роздуму: 1) теза - основне твердження, 2) аргументи, докази, що підтверджують висунуту тезу,- Зі висновки, що випливають з доказів (узагальнення). Бувають різних видів: індуктивні (від часткового до загального), коли спочатку наводяться різні факти, а на їх основі робиться висновок, і дедуктивні (від загального до конкретного), коли спочатку наводиться теза, яка потім доводиться чи спростовується.

«Чисті» розповіді, описи чи роздуми використовуються рідко, як правило, у тексті поєднуються різні типи мовлення, один із яких є домінуючим.

Схема лінгвістичного аналізу тексту

1. Визначити тему й головну думку тексту.

2. Визначити підтеми тексту (у процесі складання плану).

3. Визначити стиль тексту і поєднаних в ньому типів мовлення, а серед них - основний і допоміжні.

4. З’ясувати тип зв’язку між реченнями (паралельний чи послідовний) і визначити в них "'дане» й «нове».

Читання й аналіз тексту

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання 1-8, які мають по чотири варіанти відповіді, серед яких ОДИН правильний.

Геній в умовах заблокованої культури

(1-7) Український письменник, хоч якого б масштабу він був, - як Шевченко, Леся Українка чи Франко, - він насамперед був просвітителем. Причому це просвітительство особливого типу, ближче до просвітянства, - він мав не тільки світові пояснювати свій народ, він часом повинен пояснювати народові самого себе. Бо ж, як відомо, цей народ в силу історичних причин то спить, то прокидається, а що робити генію? У нього завжди безсоння...

(8-9) Леся Українка все життя зверталась до свого народу, хотіла розтлумачити йому його. Але її мало хто розумів.

(10-18) Необхідність пояснювати - уже одне сковує уяву. А геній - це також і уява. Геній - це сміливість, це прорив, це ламання канонів і традицій, це вихід на нові естетичні орбіти. Український геній прикований до гарби. Геній не може її перекинути - навіщо ж шокувати і так засмучений народ? До цензури державної додається ще й власна: письменник повинен писати тільки те, що потрібно народові. Громадянська лірика і цнотливі катрени. В найглухіші роки реакції - зашифрований смисл, алюзії, аналогії, натяки, алегорії - усі ці вимушені баласти поетики, усе це обмежує можливості, сковує уяву, скеровує її в одне річище, виснажує інтелект.

(19-22) Чому французи мають таку різноманітну поезію, таку динаміку стилів, чому весь авангард переважно звідти? Вони не змушені пояснювати. Вони ростуть зі свого ґрунту, вони взяли свою Бастилію, вони мають «Марсельєзу», котру знає цілий світ...

(23-24) А у нас що не поет, то подвижник. Що не поет, то під наглядом таємної поліції.

(25-28) Так що, фактично, геній, що приходить у заблоковану культуру, з перших же кроків починає задихатися. Він заблокований звідусіль, - державою, трагізмом сфальсифікованої історії, косерватизмом смаків, кон’юнктурою сучасного моменту.

(29-30) Самотність українського письменника нелюдська. Зокрема, - самотність Лесі Українки.

(31-36) У заблокованій культурі зникає розуміння письменницької праці як праці. Є одне - служіння народові. Письменника можуть любити і не читавши. Його можуть не зрозуміти і прочитавши. Письменнику можуть диктувати той улюблений стереотип, який для нього тоскно консервативний. Письменника можуть принизити рівнем інтерпретацій, його можуть покалічити причетністю до несумісного.

(37-38) Психологія творчості відсутні. Вимір - не індивідуальність, не талант, а розміри національного терпіння. Заблоковано вже кілька поколінь.

(39-42) Усе це специфічні явища, які виникають у заблокованій літературі, - вони перестають являти інтерес для світу. У світі відбуваються динамічні процеси, світ не може постійно озиратися, що хтось там пре плуга, так само, як пер в минулому столітті.

(43-49) В умовах заблокованої кульутри геній створює значно менше, ніж міг би. Основні його сили йдуть на тяжку і, сказав би Чижевський, «прокогницьку» працю. Він часом робить не те. Що хотів би, а те, що на даному етапі потрібно його народові і що не конче цікаве для людства. А часом незрозуміле й для самого народу, якщо його, так би мовити, «вектор психологічної інерції» на той час не збігається з магістральним шляхом великого духу.

(50-54) Адекватно розуміння - це культура спілкування. У нас вона давно втрачена. Художник завжди ризикує втратити прихильність своїх шанувальників, якщо виходить за межі усталених понять. Якщо порушує канон. Причому у нас якийсь глинобитний канон. Усе якісь у нього соціальні контури і патетичний зміст.

(55-57) Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через десятиліття згаданих, через півстоліття надрукованих...

(58-62) А вже нова заблокованість дає себе знати. Тепер нашу літературу заблокувала політика. Нині найпопулярніший тип письменника - письменник не пишучий, а виступаючий. Нині - час політики. Нині тільки писати - замало. Нас випустили ще на одне пекельне коло. Ідемо, висотуємо свій творчий потенціал.

(63-65) А що робити? «Мені судилося жити в дуже тяжку добу - не знаю, чи діжду кращої», - писала Леся Українка майже сто років тому. Можемо повторити...

Ліна Костенко

1. Виділений вислів «взяли свою Бастилію» (19-22) означає

А революційний виступ

Б подолання труднощів

В здобуття духовної свободи

Г пошук смислу буття

2. У тексті використано

А іронію 

Б сатиру 

В гротеск

Г сарказм

3. Засобом міжфразового зв’язку в реченнях 10-13 рядків е

А лексичний повтор

Б вставне слово

В займенник

Г синонім

4. У тексті немає мікротеми

А ставлення суспільства до митця

Б прогресивність французького мистецтва

В значення творчості Лесі Українки

Г політична заангажованість української літератури

5. У твердженні «Леся Українка все життя зверталась до свого народу, хотіла розтлумачити йому його. Але її мало хто розумів» йдеться про

А непопулярність творів поетеси

Б важку стильову манеру творчості поетеси

В інтелектуальну обмеженість українського читача

Г порушення поетесою проблем, що виходили за межі усталених понять

6. Основна думка тексту

А Самотність українського письменника нелюдська (29-30)

Б У заблокованій культурі зникає розуміння письменницької як праці (31-36).

В Тепер нашу літературу заблокувала політика (58-62).

Г Нам «судилося жити в дуже тяжку добу» (63-65).

7. Слово просвітянство (1-7) має значення

А поширення освіти

Б пропагування прогресивних ідей

В поверхове ознайомлення

Г наповнення світлом

8. Стиль тексту

А науковий

Б художній

В розмовний

Г публіцистичний

Письменник небуденного таланту

(1-5) На родинному гербі Лепких схрестилися меч і шолом, хрест і гусяче перо. Ця символіка знайшла втілення в житті й творчості Богдана Лепкого. Пером він, як письменник, стверджував високі моральні, серед них і християнські, чесноти, національно-визвольні поривання нашого народу, його військові звитяги, зокрема козацьку і стрілецьку.

(6-11) Від Поділля, від рідної пісні, від Шевченка і Шашкевича узяв наснагу до творчості; все життя, ставши письменником, стояв на варті рідного слова, волелюбних традицій рідного народу. Недовго перебував на рідному Поділлі. Більшу частину свого життя довелося жити і працювати на чужині, поза Україною: в Польщі, Австрії, Німеччині, у 20-30 роках знову в Польщі.

(12-31) Стільки літ бути поза Україною - і жити її думами і прагненнями, мати глибоке коріння у рідному ґрунті і водночас стати органічною складовою частиною польської культури, брати активну участь у духовному житті сусіднього народу, підтримувати побратимські творчі взаємини з видатними польськими літераторами, діячами культури, прокладати мости духовного єднання між українцями і поляками - в складний час їхньої історії. Завоювати високий авторитет серед польської передової громадськості як письменник, перекладач і амбасадор української літератури. Десять літ жити в Австрії та Німеччині, представляти інтереси українців у цих країнах у період Першої світової війни та кілька років після неї, творити тут, на чужині, українську культуру: видавати українську класику (десятки видань Т.Шевченка, О.Стороженка, Ю.Федьковича, Марка Вовчка та багатьох інших), співпрацювати в українських виданнях Відня, Берліна, творити осередки культури серед військовополонених українців-солдат російської армії, допомагати формувати свідомі своїх антинаціональних цілей військові частини і цим самим будувати літопис визвольної війни рідного народу, вбирати в своє серце болі й переживання рідної землі, бути нерозривно з нею зв’язаним, у поезії, прозі, публіцистиці, і літературній критиці примножувати її здобутки. Залишити тривкий слід в українсько-австрійсько- німецьких літературних взаєминах...

(32-34) Це Богдан Лепкий, письменник небуденного таланту, невсипущий ратай на ниві не лише української літератури, досі належно не оцінений своїми і чужими.

(35-48) Як поет-лірик меланхолійного типу, як сурмач визвольних змагань, творець багатьох віршів і поем громадянського звучання, автор дитячих поетичних казок та оповідок, як прозаїк, який успішно виступав у різних жанрах (оповідання, новела, повість, роман), як критик та історик літератури, перекладач, Богдан Лепкий є визначним представником української літератури кінця 90-х років XIX століття - першої половини XX століття. Він відбиває характерні риси її розвитку, виступає продовжувачем кращих традицій реалістичної школи, що в Галичині утвердив Іван Франко, а в той же час репрезентує нові надбання українського художнього слова, пов’язаного з модерністськими віяннями, з посиленням психологічних студій душі людини, що були характерні для письменників- імпресіоністів. Симпатизуючи новітнім течіям і напрямкам в українській літературі, письменник ніколи не відривався від рідної землі, був чутливий, як мембрана, до народного болю.

(49-52) Тематична і жанрова амплітуда творчості Б.Лепкого широка і розмаїта: вона охоплює не лише важливі події і факти з життя українців, а й інших народів, серед яких він жив, надбання рідної культури серед яких поширював.

(53-64) На сьогодні відома в Україні тільки частина творчої спадщини письменника, який майже півстоліття невтомно орав літературну ниву, сіяв добротне зерно, піклувався про духовний розвиток народу, прокладав йому дорогу у світ. Цьому, зокрема, служила його перекладацька діяльність (з української на польську переклав багато творів Шевченка, Коцюбинського), видавнича, публіцистична. Щедрість і благородство душі українського народу, його віковічні прагнення до волі розкривали твори письменника, перекладені польською мовою, чеською, німецькою, хорватською, англійською, іспанською та іншими, що вийшли у світ завдяки Владиславу Орканові, Марії Беньковській, Анні-Шарлотті Вуцькій, Остапові Грицаєві, Гансу Коху, Вірі Вовк - усіх не перелічити, хто помножував слово українського поета різними мовами.

(65-74) Творчість Лепкого, зокрема, його лірика, знайшла глибоке втілення в музиці: мелодія слова поета органічно злилася з музичними інтерпретаціями Дениса Січинського, Філарета Колесси, Станіслава Людкевича. А геніальний вірш Богдана Лепкого «Журавлі», що став народною піснею, знайшов проникливе трактування у творчості цілої когорти композиторів — Левка Лепкого, який першим дав цьому творові музичні крила, Кирила Стеценка, Євгена Форосини, Миколи Колесси тощо. Чимало творів митця, зокрема його «Мазепа», знайшли сценічне втілення, ілюструвалися художниками (до речі, Б.Лепкий успішно виступав як живописець, графік).

(75-80) Поступово Богдан Лепкий посідає належне місце в історії нашої літератури і культури, в Україну із вигнання, з-під заборон, переслідувань офіційних структур повертається слово митця, чисте й прозоре, сповнене великою любов’ю до ріддного народу, до всіх людей доброї волі. Збуваються сповнені віри слова про відродження рідного краю: «Воскресне, встане Україна».

Федір Погребенник

1. Засобом міжфразового зв’язку перших двох речень тексту є

А лексичний повтор

Б вставне слово

В займенник

Г синонім

2. Заголовок до тексту є його

А тезою 

Б темою 

В ідеєю

Г проблемою

3. Виділене слово є зразком такої групи лексики, як

А неологізми

Б застаріла 

В діалектизми

Г загальновживана

4. Стверджуючи, що письменник ніколи не відривався від рідної землі (35-48), автор мав на увазі, що Б.Лепкий

А дотримувся класичних традицій

Б мав косервативні погляди

В був щирим патріотом своєї землі

Г ніколи не покидав рідну Батьківщину

5. Досягнення Б.Лепкого ілюструють усі речення, ОКРІМ

А 3 української на польську переклав багато творів Шевченка, Коцюбинського.

Б Тематична й жанрова амплітуда творчості Б. Лепкого широка й розмаїта.

В Більшу частину свого життя довелося жити й працювати на чужині, поза Україною.

Г Б.Лепкий успішно виступав як живописець, графік

6. Основний мотив тексту ілюструють слова

А схрестилися меч і шолом, хрест і гусяче перо

Б стояв на варті рідного слова

В невсипущий ратай на ниві не лише української літератури

Г воскресне, встане Україна

7. У тексті немає мікротеми

А Б.Лепкий і музика

Б Б.Лепкий - майстер слова

В Б.Лепкий - перекладач

Г Б.Лепкий — художник

8. Стиль тексту

А науковий 

Б художній

В розмовний

Г публіцистичний

Завдання на встановлення відповідності

1. Доберіть приклад до кожного стилю мовлення

Стиль

1 розмивний

2 публіцистичний

3 художній

4 науковий

Текст

А Після теплих літніх дощів хліба налилися колосом.

Б У відповідь на Ваше прохання від 16.10.2010 р. надсилаємо Вам чиниий експортний прейскурант до зразків товару.

В Орфоепічні норми охоплюють вимову звуків, наголошування слів та інтонацію.

Г Поїдемо, голубе, аж в кінець Великого Фонтану, а там у Чорноморку, а потім прямо по дорозі їхатимемо та їхатимемо.

Д Мова народу, народності чи діаспори - то генетичний код національної культури.

2. Доберіть приклад до кожного стилю мовлення

Стиль

1 офіційно-діловий

2 публіцистичний

3 художній

4 науковий

Текст

А Тексти офіційно-ділового стилю вимагають документації тверджень, точності формулювань, не припускають двозначності тлумачення змісту.

Б Скільки не переорювали поле, а стежка народжувалась знов і знов.

В Коли ж дивлюсь: баба снує коло моркви, дідова мати. Я - бігом. А вона - зирк за мною.

Г У добу творення незалежної держави питання культури мовлення в Україні набувають особливої ваги.

Д Під час педагогічної практики студенти навчилися перевіряти різні види письмових робіт, оцінювати та аналізувати їх.

3. Доберіть приклад до кожного стилю мовлення

Стиль

1 розмовний

2 публіцистичний

3 офіційно-діловий

4 науковий

Текст

А У публіцистичному стилі вживаються лозунги, гасла, заклики у вигляді окличних речень.

Б Ранок веселими руками промінців викочує з-під землі пшеничний колобок сонця і ставить його на зелену скатертину озимини.

В У разі невиконання обов’язків, передбачених контрактом, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Г А ще, було, як намалює що-небудь та підпише, що се не кавун, а слива, так таки точнісінько слива.

Д Хіба можна уявити сучасну українську літературну мову без чудового-пречудового слова «мрія»?

4. Доберіть приклад до кожного стилю мовлення

Стиль

1 розмовний

2 публіцистичний

3 художній

4 науковий

Текст

А Не журися, переросте, з отаких вредних путящі люди виходять.

Б Відповідно до норм української орфоепії дзвінкі приголосні у мовленнєвому потоці, як правило, зберігають свою дзвінкість.

В Боротьба за Шевченка тому й тривала так довго, що це - боротьба за душу українського народу.

Г У книзі представлено літературно-критичні статті, праці з мовознавства, мовознавчі есе Юрія Шереха, видатного сучасного філолога.

Д Прокидаюсь я щосуботи од сонця й золота, що, здається, тече крізь вікно з недавно позолочених хрестів.