Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) - М. М. Книш 2013

2. Навчально-методичний розділ
2.1. Завдання практичних, семінарських, самостійних робіт змістовного модуля 1
§2. Політико-територіальна організація країн, що розвиваються

Мета: засвоєння студентами знань про особливості політико-територіальної організації країн, що розвиваються (держав, залежних країн і територій).

В результаті вивчення цієї теми студентові необхідно:

Знати:

— кількісні і якісні зміни на політичній карті країн, що розвиваються на початку XXI ст.;

— форми організації держав - форму правління, політико- територіальний устрій;

— столиці держав та головні адміністративні центри залежних країн;

— головні тенденції формування політичної карти країн, що розвиваються на початку XXI ст.

Вміти:

— аналізувати політико-територіальну організацію макрорегіону;

— складати аналітичні карти;

— будувати графіки, гістограми і структурні діаграми, що характеризують політико-територіальну організацію країн, що розвиваються.

Головні терміни і поняття:

— абсолютна монархія;

— автономія;

— держава;

— залежна територія;

— імперія;

— колонії;

— конституційна монархія;

— конфедерація;

— країна;

— країна у складі Співдружності; метрополія; невизнана держава;

— парламентська республіка;

— політична карта світу;

— президентська республіка;

— республіка;

— спірна територія;

— столиця;

— теократична монархія;

— унітарна держава;

— федеративна держава;

— форма державного устрою;

— форма правління.

Завдання практичної роботи

1. Позначте на контурній карті способом кольорового фону:

а) форми правління країн, що розвиваються: республіки — зеленим, монархії — червоним, країни у складі Співдружності — жовтим кольорами;

б) федеративні держави — штрихуванням.

2. Побудуйте гістограму розподілу кількості країн, що розвиваються за макрорегіонами світу (дод. В, табл. В.1).

3. Побудуйте графік «Динаміка кількості держав на політичній карті світу за 1900-2012 рр.» (дод. В, табл. В.3).

Література

1. Атлас світу / [відп. ред. О. Вакуленко]. — К. : Картографія, 2004. — 139 с.

2. Афанасьєв О. Є. Політико-географічний простір сучасного світу : довідник / О. Є. Афанасьєв. — К. : Шкільний світ, 2010. — 128 с.

3. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу : посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Академія, 2003. — С. 36-77.

4. Горин В. Б. Знаменитые столицы и города мира : справочник / В. Б. Горин, В. В. Лисюченко. — Ростов-на-Дону : Феникс, 2000. — 510 с.

5. Дахно І. І. Країни світу : енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2005. — 608 с.

6. Дністрянський М. С. Геополітика : навч. посібник / М. С. Дністрянський. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. — 436 с.

7. Довідковий атлас світу / [В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін.]. — К. : Картографія, 2010. — С. 66-67.

8. Дубович I. A. Країнознавчий словник-довідник / І. А. Дубович. — К. : Знання, 2008.— 839 с.

9. Економічна і соціальна географія країн світу : навч. посібник / [за ред. С. П. Кузика]. — Львів : Світ, 2005. — С. 36-42.

10. Ионина Н. А. Сто великих городов мира / Н. А. Ионина. — М. : Вега, 2001. — 480 с.

11. Книш М. М. Завдання до виконання практичних робіт з курсу «Політична карта світу» / М. М. Книш. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. — С. 47-76.

12. Книш М. М. Економічна і соціальна географія Америки : навч. посібник / М. М. Книш, С. П. Кузик. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 1999.

13. Масляк П. О. Країнознавство : підручник / П. О. Масляк. — К. : Знання, 2008. — 292 с.

14. Ровенчак І. І. Типологія країн світу : текст лекцій / І. І. Ровенчак. — Львів : ЛДУ ім. Івана Франка, 1997. — 24 с.

15. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу / П. О. Масляк, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Лібра, 1996. — 328 с.

16. Шаповал В. М. Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 320 с.

17. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [гол. ред. кол. Ю. С. Шемшученко]. — — К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998.

Словник термінів і понять

Абсолютна монархія — форма правління, за якої влада (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі (королю, цареві, імператору), розгалужений бюрократичний апарат повністю підпорядкований монарху. Найбільша роль відводиться засобам примусу (армії, поліції, судовим установам).

Автономія (грец. αυτονομ — незалежність, від грец. αυτος — сам, νομος — закон) — відносно самостійне у здійсненні державної влади або місцевого самоврядування територіальне утворення в межах певної держави. Виникає внаслідок акта самовизначення (наприклад, референдуму) її населення, а надається державою. Поширені автономні республіки, області, округи у складі унітарних держав.

Держава — організація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організовує за допомогою правових норм спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян. Основними ознаками держави є: публічна влада; наявність державного апарату, права; поділ за територіальним принципом та ін. До основних функцій держави відносять функції: оборони, підтримання зовнішніх відносин, охорони правопорядку, регулювання економіки, забезпечення екологічної безпеки, підтримання і розвиток культури, забезпечення освіти населення.

Залежні країни — країни, які не мають незалежності, але володіють усіма характеристиками країни: територія, кордони, населення та ін.

Імперія (лат. imperium — влада, панування) — велика монархічна держава, що об’єднує кілька підпорядкованих центральній владі країн або народів (колоній), примусово інтегрованих у єдину систему політичних, економічних, соціальних і духовних взаємозв’язків.

Колонії (лат. colonia — поселення) — країни і території, які перебувають під владою іноземних держав (метрополій), позбавлені політичної і економічної самостійності й управляються на основі спеціального режиму. Раніше так називали поселення осіб з інших країн. Нині замість терміна «колонія» вживають термін «залежна країна».

Конституційна монархія — форма правління, у якій влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, виконавчі — уряду.

Конфедерація (лат. confederation — союз, об’єднання) — постійний союз суверенних держав, створений для досягнення політичних, військових, економічних чи інших цілей. Конфедерація утворює центральні органи, що мають повноваження, делеговані їм державами-учасниками союзу, які не мають прямої влади над цими державами. Правовою основою її існування є союзний договір.

Країна — 1. Політичне, національне, соціальне і культурне утворення (співтовариство) із акцентом на його географічному положенні в світі.

2. Визначена територія, що становить єдність з погляду історії, природних умов, населення (спільноти людей, що проживають на цій території), що в політико-географічному відношенні мусить мати державний суверенітет. Часто поняття «країна» використовують для означення держави.

Країна у складі Співдружності — форма правління держави, що входить до Співдружності націй (англ. Commonwealth of Nations — міждержавного об’єднання в складі Великобританії і більшості її колишніх домініонів, колоній і залежних територій), і в якій, попри цілковитий суверенітет у своїх внутрішніх і зовнішніх справах, главою держави вважають королеву (короля) Великобританії, представлену генерал-губернатором.

Метрополія (від грец. мати і місто, букв. «материнське місто») — країна, що володіє колоніями; центр колоніальної імперії. У Стародавній Греції так називали місто-державу (поліс), яке заснувало свої поселення (колонії) на інших землях.

Невизнані держави — геополітичні утворення, які не мають загального міжнародного визнання, але фактично більшою чи меншою мірою є суверенними країнами.

Парламентська республіка — республіканська форма правління, за якої верховна влада у державі належить парламенту. Парламент самостійно формує кабінет міністрів, обирає прем’єра, призначає органи конституційного нагляду та інші державні інститути й, у більшості випадків, обирає президента.

Політична карта світу — це політична геопросторова організація людства у глобальному масштабі, відображення її структурних особливостей.

Президентська республіка — республіканська форма правління, що характеризується значною роллю президента в системі державних органів, поєднанням в його руках повноважень глави держави і глави уряду. Її також називають дуалістичної республікою, підкреслюючи чіткий розподіл двох гілок влади: зосередження сильної виконавчої влади в руках президента, а законодавчої — парламенту.

Республіка (лат. respublika, res — справа, publis — громадський) — форма правління, за якої суверенні права на владу належать або всім дієздатним громадянам, або їхні більшості.

Спірні території — території, на які претендують дві або більше держав.

Столиця — головне місто держави, адміністративно-політичний центр країни, зазвичай є місцем розташування вищих органів державної влади і державного управління, а також вищих судових, військових та інших установ.

Теократична монархія (грец. theokratia — теократія) — форма правління, в якій політична і духовна влада зосереджена в руках церкви (духовного лідера).

Унітарна держава — форма державного устрою, при якій територія держави не має в своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель тощо), а поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (департаменти, області, райони тощо).

Федерація (лат. federatio — союз, об’єднання) — форма державного устрою, за якої декілька державних утворень, що юридично мають певну політичну самостійність, утворюють єдину союзну державу. Характерні ознаки федерації: 1) територія федерації складається з територій окремих її суб’єктів (штатів, кантонів, земель, республік та ін.); 2) суб’єкти федерації, зазвичай, наділені законодавчою владою; 3) компетенції між федерацією і її суб’єктами розмежовані союзною конституцією; 4) кожен суб’єкт федерації має свою правову і судову системи.

Форма державного устрою — територіально-організаційна структура держави, що встановлює порядок її поділу на частини та взаємовідносини центральних і місцевих органів влади.

Форма правління — організація верховної влади, порядок утворення її органів і їхні взаємовідносини з населенням. Існують такі форми правління: монархія (зокрема, абсолютна, конституційна, теократична), республіка (парламентська, парламентсько-президентська, президентська), співдружність націй.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Ознайомтесь з формами правління країн, що розвиваються. Побудуйте графічну модель «Форми правління країн, що розвиваються» (дод. В).

2. Ознайомтесь з формами державного устрою. Побудуйте графічну модель «Форми державного устрою країн, що розвиваються» (дод. В).

3. Побудуйте гістограму розподілу форм правління за макрорегіонами світу; позначте кількість держав з різними формами правління (дод. В).

4. Створіть гістограму розподілу форм державного устрою за макрорегіонами світу; підпишіть цифрами кількість держав із різними формами державного устрою (дод. В).

5. Ознайомтесь з підрозділом «Формування політичної карти світу як відображення історичних геополітичних тенденцій» навчального посібника «Геополітика» [7, с. 126-132]. Вкажіть, на які геополітичні тенденції формування політичної карти на початку ХХІ ст. звертає увагу автор.

6. Ознайомтесь із розділом «Політична карта світу» посібника «Економічна і соціальна географія світу» [9, с. 47-66]. Зазначте характерні особливості сучасної політичної карти.

7. Побудуйте гістограму розподілу залежних країни за макрорегіонами, цифрами позначте їх кількість (дод. В, табл. В.2).

Запитання для самоперевірки

1. Вкажіть головну форму геопросторової організації політичної сфери суспільства на глобальному рівні.

2. Зазначте, яка форма правління переважає серед країн, що розвиваються.

3. Вкажіть форму державного устрою, яку мають більшість країн, що розвиваються. Які особливості політико-територіального устрою федерації?

4. Назвіть тенденції формування і реформування державного устрою, які простежуються на початку XXI ст. в країнах, що розвиваються.

5. Назвіть найдавніші і новоутворені столиці країн, що розвиваються.

6. Вкажіть макрорегіон, у якому розташовано найбільше залежних країн і територій.