Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Молотов В'ячеслав Михайлович

Радянський партійний та державний діяч. Глава радянського уряду у 1930 - 1941 рр., нарком і міністр закордонних справ (1939 - 1949 рр., 1953 - 1956 рр.). Герой Соціалістичної Праці (1943 р.), почесний член АН СРСР (1946 - 1959 рр.). Один з Організаторів Голодомору.

Народився у слободі Кукарка Вятської губернії (Росія). З 1902 р. навчався у Казанському реальному училищі. З 1906 р. — член РСДРП(б). У квітні 1909 р. заарештований і засланий у Вологодську губернію.

Повернувшись із заслання у 1911 р., вступив на економічне відділення Петербурзького політехнічного інституту. У 1912 проводив пропагандистську роботу серед робітників Петрограду і Москви, співпрацював у більшовицьких газетах «Зоря» і «Правда».

З 1916 р. — член Російського бюро ЦК РСДРП(б).

Партійна і державна діяльність (1917 - 1961 рр.).

Після лютого 1917 р. — член Виконкому Петроградської Ради і Петроградського військово-революційного комітету. У 1918 р. — голова Ради Народного Господарства Північного району; з кінця 1919 р. — голова Нижньогородського губвиконкому.

У вересні 1920 р. рішенням партійного керівництва був направлений у Донбас, у жовтні 1920 р. обраний секретарем Донецького губкому більшовицької партії, з листопада 1920 р. — перший секретар ЦК КП(б)У. З листопада 1920 - березень 1921 рр. обіймав пост першого секретаря ЦК КП(б) України. Перебуваючи на цьому посту, проводив жорстку централістську політику, боровся з українським повстанським рухом, втілював програму продрозверстки і виступав проти заміни її продподатком, що призвело до голоду 1921 - 1922 рр. в Україні.

Березень 1921 р. — 1930 р — секретар ЦК ВКП(б), з 1926 р. — член Політбюро партії, у грудні 1930 р. призначений головою РНК СРСР.

Найближчий соратник Й. Сталіна, вважався його «правою рукою». Молотов став разом з Й. Сталіним організатором геноциду проти українського народу — голоду 1932 - 1933 рр. Власне, Молотов визначив значно завищений план хлібозаготівель для України у розмірі 356 млн пудів і спільно з Л.Кагановичем добився його прийняття у липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції КП(б)У.

У жовтні - листопаді 1932 р. за дорученням Сталіна очолював надзвичайну комісію в Україні, яка керувала примусовою колективізацією селянських господарств та тотальною реквізицією зерна у селян-одноосібників. Очолювана Молотовим комісія розробила надзвичайні заходи для збільшення хлібозаготівель шляхом розгортання адміністративного тиску і проведення масових репресивних заходів щодо селянства. З метою активізації планів прискорення виконання планів хлібопоставок він видав розпорядження про створення спеціальних репресивних комісій: вилучення хліба, призначеного для потреб громадського харчування; повну економічну блокаду сіл (заборона торгівлі, припинення постачання сіл тощо).

На початку 1933 р. наказав вивезти всі колгоспні фонди, включаючи і насінневий, у рахунок заборгованості по планах хлібозаготівель, що перетворило штучно створену продовольчу кризу в Україні на широкомасштабний голодомор.

У 1937 р. — відіграв головну роль у проведенні партійної чистки ЦК КП(б)У. У 1939 - 1949 рр. — народний комісар (з 1946 р. — міністр) закордонних справ СРСР.

З травня 1939 р. разом з гітлерівською владною верхівкою взяв участь у підготовці планів розподілу Центрально-Східної Європи, яка завершилася укладенням пакту Молотова-Ріббентропа.

В. Молотов і Г. Гімлер під час урочистої зустрічі радянської урядової делегації. Берлін, 12.11.1940

У 1941 - 1957 рр. — перший заступник голови Ради Народних Комісарів (з 1946 р. — Ради Міністрів) СРСР. У 1953 - 1957 рр.— міністр закордонних справ СРСР.

Після смерті Й. Сталіна Молотов став одним з керівників опозиції щодо нового курсу М. Хрущова. У червні 1957 разом з Л. Кагановичем, Г. Маленковим т Д. Шепіловим виведений із складу ЦК КПРС.

Урочисті проводи радянської делегації після візиту до Берліну. 14 листопада 1940. В. Молотов і Й. Ріббентроп

У 1957 - 1962 рр. — на дипломатичній роботі у Монголії та Австрії. У 1961 р. — виключений із партії. Останні роки життя провів у Москві.

13 січня 2010 р. Апеляційний суд міста Києва, здійснивши попередній розгляд кримінальної справи № 1-33/2010, порушеної Службою безпеки України за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932 - 1933 рр. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України, відносно генерального секретаря Центрального комітету ВКП(б) Йосипа Сталіна (Джугашвілі), члена ЦК ВКП(б), голови Ради Народних Комісарів СРСР В'ячеслава Молотова (Скрябіна), секретарів ЦК ВКП(б) Лазаря Кагановича та Павла Постишева, члена ЦК ВКП(б), генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, члена ЦК ВКП(б), голови Ради народних комісарів УРСР Власа Чубаря та члена ЦК ВКП(б), другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, постановив закрити кримінальну справу у зв'язку зі смертю обвинувачених.

Джерела:

Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2013. — 726 с.; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.